Обмеження свободи вираження поглядів означає, що держава певним чином перешкоджає вираженню ваших ідей. Зазвичай це відбувається, коли держава забороняє публікацію або вираження ідей заздалегідь (попередня заборона) або накладає санкції на автора чи видавця після того, як ідеї вже висловили (заборона після публікації).
Попередня заборона
Попередня заборона має на меті запобігти вираженню поглядів до того, як інші люди отримають можливість дізнатися про них. Прикладами заходів попередньої заборони є рішення суду про заборону публікації статті чи книги або ж розпорядження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення про заборону трансляції певної програми на телебаченні чи радіо.
Попередня заборона може бути вжита у виняткових випадках, і має обґрунтовуватися вельми вагомими причинами, як-от необхідність запобігти підбурюванню до насильства щодо певної етнічної чи релігійної групи.
Такі заходи суперечать самій суті свободи вираження поглядів, тобто обміну інформацією та ідеями між особами, які бажають їх отримати, а також можливості для одержувачів сформувати про них власну думку. Саме тому суди повинні керуватися чіткими стандартами, визначаючи допустимість таких заходів.
Заборона після публікації
Заборона після публікації означає санкції щодо автора, коментатора чи видавця після оприлюднення певних поглядів. Зазвичай це відбувається, коли суд чи інші державні органи визнають такі погляди незаконними. Найчастіше заборона після публікації має форму цивільно-правових санкцій.
приклад Якщо неправдива інформація завдала шкоди чиїйсь репутації, обвинуваченого можуть зобов’язати виплатити компенсацію, відкликати неправдиву інформацію та/або перепросити перед відповідною особою.
У окремих випадках можуть вжити кримінально-правові санкції та дисциплінарні стягнення. Кримінально-правові санкції є найсуворішим видом покарання, тому вони мають вживатися лише за наявності вагомих підстав. Наприклад, для того, щоб запобігти підбурюванню до насильства, фізичним погрозам чи розпалюванню ворожнечі. Ці санкції завжди повинні бути пропорційними законній меті, якої вони мають досягти.
приклад Якщо працівник лікарні розкриє інформацію про стан здоров’я відомої людини, до нього/неї можуть застосувати дисциплінарні стягнення. Однак притягнення до кримінальної відповідальності з наступним засудженням до позбавлення волі, ймовірно, не буде пропорційним у цій ситуації.