Дискримінація означає, що до вас ставляться не так, як до когось іншого в аналогічній ситуації, — просто внаслідок того, ким ви є, без об’єктивного й обґрунтованого виправдання.
Дискримінація заборонена. Ви можете стати об’єктом дискримінації за різними ознаками. У контексті громадської участі до найпоширеніших із них належать стать, громадянство, етнічне походження чи раса, інвалідність і статус ув’язненого. Якщо державна влада не в змозі усунути чи заохочує дискримінацію в контексті громадської участі, її можна притягнути до відповідальності за порушення заборони дискримінації або разом із порушенням будь-яких згаданих вище прав людини, або окремо.
Дізнайтеся більше з цього посібника про заборону дискримінації.
Жінки перебувають в особливо несприятливому становищі порівняно з чоловіками, коли балотуються на виборах, а кількість кандидаток у списку й обраних представниць часто є меншою за кількість кандидатів чоловічої статі. Для виправлення цієї ситуації рекомендують гендерні квоти на виборах та інші спеціальні заходи.
Відповідно до Виборчого кодексу України, під час формування загальнодержавних і регіональних виборчих списків партія повинна забезпечити присутність чоловіків і жінок (щонайменше два кандидати кожної статі) на кожні п’ять позицій (номери від одного до п’яти, від шести до десяти тощо) у кожному виборчому списку. Якщо партія сформувала державні та регіональні виборчі списки, де кількість кандидатів не кратна п’яти, на останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) поширюється вимога щодо чергування осіб різної статі. На місцевих виборах існує аналогічна система квот.
Крім того, Конституція, Кодекс законів про працю, Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» і Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» гарантують рівність перед законом, зокрема гендерну рівність. Ці гарантії недискримінації поширюються й на громадську участь та забезпечують рівні умови для участі жінок у громадських процесах.
Громадська участь меншин за національною, етнічною чи расовою приналежністю може обмежуватися на кількох рівнях. Зокрема, громадянство – передумова для реалізації багатьох політичних прав, як-от участь у виборах і референдумах, хоча це обмеження може бути виправданим.
В Україні немає правових чи практичних обмежень, які б забороняли членство негромадян, громадян ЄС або третіх країн у профспілках, професійних асоціаціях, організаціях громадянського суспільства чи інших неурядових організаціях. Крім того, усі меншини мають забезпечене державою право підтримувати й розвивати свою мову та культуру, етнічну ідентичність, зокрема в публічному просторі. Українська держава має зобов’язання вести діалог і співпрацювати з усіма мешканцями незалежно від їхньої ідентичності.
Згідно з нормами права у сфері прав людини, заборонити людині мати право голосу чи обійняти посаду можна лише на підставі підтвердженої недієздатності внаслідок психічного розладу. Крім того, загальне позбавлення осіб права голосу на підставі психічної недієздатності без індивідуальної оцінки з боку суду є порушенням виборчого права.
Фізична інвалідність не може бути законною причиною для обмеження виборчого права. Проте інвалідність ускладнює доступ до виборчих дільниць і реалізацію права на таємне голосування. На всіх етапах виборчого циклу потрібно забезпечити доступність та раціональні зручності для осіб з інвалідністю, надати їм можливість реалізувати виборче право приватно або через вибраного помічника.
Згідно з нормами у сфері прав людини, за певних обставин виборче право ув’язнених може обмежуватися. Тому ув’язнені не можуть бути автоматично позбавлені права голосу виключно на підставі свого статусу. Обмеження їхнього права голосу повинно бути пропорційним і мати законну мету, як-от запобігання злочину шляхом застосування санкцій до ув’язнених, а також посилення громадської відповідальності та верховенства права.
В Україні громадяни в пенітенціарних установах чи СІЗО мають право голосувати на парламентських і президентських виборах.