Існують певні ситуації, за яких дозволяється робити вибір на користь осіб, що мають певні характеристики, у сферах працевлаштування та доступу до товарів і послуг, включно з житлом. Якщо в таких ситуаціях вибір на користь осіб конкретної статі, етнічного походження тощо обумовлений вагомими причинами, це не вважатиметься дискримінацією.
Необхідні вимоги
Можуть бути ситуації, за яких характер певної роботи або постачання товарів та послуг вимагає від особи (працівника або клієнта) наявності певних характеристик. У такому разі роботодавець або постачальник повинен довести, що в цій конкретній ситуації йому дійсно потрібні чоловік або жінка, особа певного віку чи етнічного походження. Цей виняток відомий як «реальна вимога», і якщо така вибірковість обумовлена вагомими причинами, вона не вважатиметься дискримінацією.
приклад Якщо власник китайського ресторану хоче продемонструвати автентичність свого закладу, він може обґрунтовано приймати на посади кухарів чи офіціантів осіб саме цього етнічного походження. Працевлаштування жінок у притулку для жінок, що постраждали від домашнього насильства, теж може бути виправданим, якщо жертви насильства постраждали від дій своїх партнерів-чоловіків. Для театральної вистави можуть бути потрібні актори певного віку.
Достатні причини
Роботодавець або постачальник послуг повинні навести достатні причини того, чому для виконання певної роботи потрібна людина з певними характеристиками, інакше заборону дискримінації буде порушено. Такі вимоги є пропорційними, якщо окреме обґрунтування надається для кожної конкретної посади.
приклад Роботодавець не може просто твердити, що він або його клієнти є расистами, й тому він не бажає наймати людей з чорним кольором шкіри. Якщо власник китайського ресторану хоче продемонструвати автентичність свого закладу, це не може бути обґрунтуванням працевлаштування в ньому лише бухгалтерів-китайців.
Дізнайтеся більше про дискримінацію у сферах працевлаштування або постачання товарів та послуг, включно з житлом.
В Україні законодавство передбачає випадки, коли застосування певних обмежень або привілеїв може бути правомірним, якщо вони мають об’єктивну та обґрунтовану мету, засоби досягнення якої є належними та необхідними.